Вибір бінокля для астрономічних спостережень
Стаття буде корисною для тих, хто збирається купити астрономічний бінокль, прочитавши яку ви дізнаєтеся найбільш важливі особливості астрономічних біноклів, щоб не повестися на гарний дизайн дешевої іграшки та вибрати ідеальну бінокль.
Для астрономічних спостережень більш-менш придатні біноклі всіх систем та типів, але найбільш підходящими є призмінні.
Оскільки призмінні біноклі бувають різних типів, то з них за можливості вибору можна зупинитися на деяких як на найбільш відповідних.
Всі астрономічні спостереження можна поділити на такі групи:
- спостереження зірок;
- спостереження Сонця;
- спостереження Місяця та планет;
- спостереження комет та туманностей.
Для спостереження зірок найкраще вибирати бінокль з великим діаметром об'єктива та з можливо великим збільшенням.
При спостереженні яскравого Сонця та Місяця можна застосовувати біноклі з невеликим діаметром об'єктива, але з можливо великим збільшенням.
Для Спостереження комет і туманностей потрібна головним чином велика світлосила, збільшення все одно не може бути в біноклі настільки велике, щоб можна було розглянути подробиці цих об'єктів.
Тому для подібних цілей вільно можна поступитися збільшенням, аби була велика світлосила.
В окремих випадках один спостерігач має у своєму розпорядженні різноманітні біноклі, тому слід зупинятися при виборі на такому біноклі, який поєднував би в собі по можливості всі ці якості.
Найбільш вдалим у цьому сенсі виявляється радянський бінокль зі збільшенням у 6 разів, з діаметром об'єктива 30 мм і, отже, з умовною світлосилою в 25. Біноклі зі світлосилою вище 49, по суті кажучи, марні, оскільки вночі, навіть при розширився зіниці ока, ця світлосила все одно перевищує те, що в змозі сприйняти око. У всіх випадках, звичайно, вигідні біноклі з можливо більшим полем зору.
Більшість зорових труб і біноклів дають збільшення значно менше максимального корисного збільшення (його іноді називають роздільним збільшенням). Темної ночі людина з нормальним зором може бачити окремо об'єкти (наприклад, подвійні зірки 3-4m), що віддаляються один від одного не менше ніж на 3-5' (в середньому 4', або 240''). «Зоркість» очі у денний час, коли спостерігаються добре освітлені та висококонтрастні предмети, вищі приблизно в 3-4 рази.
Зорова труба влаштована так, щоб людина, дивлячись у неї, бачила предмети під великим кутом погляду, чим він їх бачить неозброєним оком.
Збільшення кута зору досягається за допомогою комбінації двоопуклого скла з двояковогнутим або двох двоопуклих стекол. Це скло називають також лінзами та сочевицями.
Відомий читачам з попередньої публікації метод підвищення збільшення оптичної системи за допомогою додаткового окуляра має ряд недоліків: погіршується якість зображення, що пов'язано з введенням додаткових елементів, збільшуються втрати світла через відбиття від поверхонь лінз, що вводяться, помітно зростають вага і габарити всього інструменту. Існує й інший спосіб підвищення збільшення зорових труб шляхом зміни повітряних проміжків між оптичними компонентами системи. Розглянемо цей метод на прикладі удосконалення підзорних труб «Турист-1» та «Турист-4» (діаметр об'єктива 30 мм, збільшення 10х) або «Турист-2» та «Турист-3» (діаметр об'єктива 50 мм, збільшення 20х).
Ознайомившись з книг з початками астрономії, читач, природно, забажає сам подивитися на небесні світила. Вивчення зоряного неба хоча б і неозброєним оком допомагає з'ясувати прочитане і, по суті, завжди мало б супроводжувати читання книг з астрономії. Ще більше може дати спостереження з оптичними інструментами; вони дозволяють помітити небесні явища, важкодоступні або недоступні неозброєному оку. Переконатися, наприклад, у видимому добовому русі всіх світил можна й неозброєним оком за умови досить тривалого (не менш як півгодини) спостереження положення світил. Якщо ж подивитися на якесь світло через нерухомо встановлену астрономічну трубу, то його пересування стане помітним вже за кілька секунд.